Резюме

Зі збільшенням частки електроенергії з відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) збільшуються і коливання обсягів генерації електроенергії з ВДЕ. Такий виклик стоїть перед операторами електроенергетики в усьому світі, серед яких і український оператор «Укренерго». Балансувати такі коливання можливо шляхом додавання маневрених або акумулюючих потужностей, а також через заходи управління попитом та збільшення пропускної здатності мереж передачі.
Ми стверджуємо, що тимчасові обмеження виробництва електроенергії слід розглядати як ще один стандартний варіант забезпечення гнучкості в наборі інструментів системного оператора, як у короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі. Ми показуємо, що в короткостроковій перспективі обмеження виробництва допомагають пом’якшити «зелено-вугільний парадокс» – ситуацію, коли балансування зростаючої частки електроенергії з ВДЕ повинні забезпечувати старі вугільні ТЕС з високим мінімальним навантаженням, що призводить до збільшення викидів парникових газів (ПГ) енергетичною системою. Обмеження генерації як запобіжний захід у дуже вітряні та сонячні години значно зменшує викиди всієї системи, оскільки дозволяє працювати блокам АЕС замість старих вугільних ТЕС. Якщо 100% електроенергії з ВДЕ надходитиме в електромережу, ці блоки АЕС мали б були зупинитися.
Ми вважаємо, що використання обмежень виробництва як варіанту забезпечення гнучкості при диспетчеризації дозволить одержувати частку електроенергії у 57% з об’єктів атомної енергетики та частку у 14% – з ВДЕ, зменшивши при цьому частку генерації тепловими електростанціями з 56% до 24%. При такій зміні структури генерації загальні викиди ПГ буде зменшено з 94 до 40 мегатонн CO2.
Також, за нашими підрахунками, у випадку впровадження обмеження виробництва електроенергії з ВДЕ при диспетчеризації на добу наперед, не буде використовуватися 17% потенціальної генерації об’єктами відновлюваної енергетики.